Висловлювання Лесі Українки

Леся Українка: Справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач, у подружжі Косач-Квітка. Народилася 25 лютого 1871 року в селі Звягель, Україна (Російська імперія). Українська письменниця, перекладачка, народна творчиня, народознавчиня, культурна діячка, співзасновниця книжницької громадки «Плеяда» та громади Українська соціал-демократія. Померла 1 серпня 1913 року в місті Сурамі, Грузія (Російська імперія).

Висловлювання, цитати, афоризми Лесі Українки

«Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб орудувати правдою»

«То не любов, що присяги боїться»

«Слово, моє ти єдине оружжя!...»

«Будь проклята кров лінива, не за рідний край пролита»

«Всі — жінки, коли вони кохають»

«Вода боронить від огню живого,

Згорілу ж хату дарма поливати»

«Вибавиш душу, коли загубиш тіло»

«Усе відбивається в пісні, як в морі»

«Геройство має мати нагороду, се і Боги, і люди признають»

«Смішка найкраще враження робить при статочнім тоні»

«Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій»

«Для згаслих душ і безкорінних рас

Однаково ворожі — степ і море»

«Хто визволиться сам, той буде вільний,

Хто визволить кого, в неволю візьме»

«Усігди терновий вінець

Буде кращий, ніж царська корона.

Всігди величніша путь

На Голгофу, ніж хід тріумфальний»

«Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар»

«З рук смерти люди дістають безсмертя»

«Краса — змагання до довершености»

«Крила знов на волі виростають у соколів приборканих»

«Коли хто вмів сміливо йти на страту,

Той має все сміливо зустрічать»

«Права без обов’язків — то безладдя»

«Кохання — як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал — воно кипить, а стріне холод — стає, мов камінь»

«Любила гори, трави, квіти,

А ви любіте Україну, діти»

«Люди й покоління — се тільки кільця в цепу великім всесвітнього життя, а той цеп порватися не може»

«Мене любов ненависти навчила»

«Меча тяжкого рукоять

Не тяжча від старої ліри»

«Над всіх старшин найстарша правда»

«Нам [митцям] треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними»

«На ділі каймося, не на словах»

«Не в замислі сила, а в самій крові!»

«Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить»

«Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!»

«Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність»

«Хоробрість наша — меч, политий кров'ю»

«Без надії таки надіюся»

«У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-українськи, а надто вже коли писати дещицю, щоб мати право на назву вітчизника, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і тому подібне. Така легкість слави приманює многих. Ще тепер можна у нас почути вислів: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» — се вже потрібний рівень освіти! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи»

«Поетична мова — це найприродніша мова»

«Слово — то мудрості промінь,
слово — то думка людська»

«Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть»

«Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч»

«Стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном...»

«Ти мене убити можеш, але жити не всилуєш!»

«Сум не має дна»

«Терпіть пута – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид»

«Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки»

«Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від себе»

«Чесний покриву не потребує»

«Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло»

«Що сльози там, де геть крови мало!»

«Сором — хилитися і долі коритися»

«Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти»

«Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш»

«Язви гоїть вогонь»

«Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі»

«Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…»

«Хто убогу душу має, то така ж у нього мова»

«Трудно вірить, щоб злу одіж міг носить якийсь задум красивий»

«Хто зрікся всього, а себе не зрікся, — не любить той»

«Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш»

«Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш»

«Словами серденька не одурити…»

«Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше!»

«Німого в лісі в нас нема нічого»

«Чесний покриву не потребує»

«Багато драм починається щасливо»

«Благословенне слово, що змічнює!»

«Я ніколи не згожуся вступитися з дороги перед усякими перевертнями і покутними борзописцями з чужого письменництва, — dafür ich bin mir doch zu gut (Я надто хороша для цього)! Та пора вже й люд наш привчити, не говорячи про самих редакторів, щоб не бив поклонів перед усякими nullités (нездарами) через те тілько, що вони в ряди-годи удостоюють нам «в хату плюнути», раніше «наплювавши» на неї, забрівши знічев'я з розкішних сусідських покоїв до нашого вбогого куріня. Адже і в курінях на покутті сиділо виборне отамання та чесне товариство, а не якісь заволоки-потурнаки»